Нещодавно Миколаївський обласний краєзнавчий музей отримав у дар кілька рідкісних предметів, пов’язаних із виготовленням паперових квітів. Це спеціальні металеві інструменти, а також зразки виробів, створених за їх допомогою.
Дарувальник розповів, що подібні форми ніколи не виготовлялися промисловим способом. Майстри замовляли їх індивідуально у знайомих токарів, які працювали на заводах. У Миколаїв найчастіше це були робітники суднобудівних підприємств.
Сам дарувальник, який у свій час опанував це ремесло, поділився з музейниками особливостями та «секретами» технології виготовлення паперових квітів. Спочатку з паперу вирубували заготовки — квіти та листя різних форм і розмірів. Для цього на папір ставили металеву форму та вдаряли по ній спеціальним бронзовим молотком, щоб не пошкодити інструмент. Готові пелюстки збирали навколо дротяної основи, після чого виріб покривали розтопленим воском. Віск надавав квітам міцності, легкого блиску й напівпрозорості, забезпечував їхню довговічність та декоративну виразність.
Паперові квіти, виготовлені місцевими майстрами, тривалий час користувалися значним попитом серед населення. Ними прикрашали хатній інтер’єр і ікони, використовували в родинній та обрядовій культурі. З таких квітів виготовляли весільні вінки й бутоньєрки, а також вінки для проведення в останню путь. На ринках навіть існували спеціально відведені місця для продажу подібних виробів.
З часом це ремесло почало занепадати й остаточно зникло на початку ХХІ століття, не витримавши конкуренції з фабричними штучними квітами, переважно китайського виробництва.
У фондах музею зберігаються весільні вінки 1950-х років ХХ століття з воскових квітів — до речі, вони нагадують традиційні українські віночки. Друзі, можливо, у когось із вас збереглися такі квіти або світлини з ними поділіться, будь ласка, з музейниками. А ми, своєю чергою, збережемо ці свідчення для наступних поколінь.
Передані до музею предмети є цінним доповненням до фондової колекції. Вони не лише відображають різноманіття традиційних ремесел нашого краю, а й зберігають пам’ять про майстерність і творчість людей, що стали невід’ємною частиною нашої культурної спадщини.
Поділитись в мережі