Четверта річниця від початку повномасштабної війни в нашій країні.
День-межа. День, що розділив життя на «до» і «після».
Чотири роки болю, втрат, мужності й незламності. Чотири роки, у яких ми навчилися жити по-іншому: глибше цінувати ранок, уважніше слухати тишу, міцніше тримати одне одного за руку.
Але життя триває. І культура триває разом із ним.
Сьогодні, у цю скорботну дату, в Художньому музеї імені В. В. Верещагіна відбувся захід, присвячений творчості українського художника Ігоря Калинчука — митця, який із 2014 року перебуває на фронті.
Завідувачка відділу науково-освітньої роботи Ганна Ігорівна Макушина розповіла про його мистецький шлях, про особливу глибину робіт, народжених у час випробувань, про внутрішнє світло, яке не згасає навіть у найтемніші дні.
Мистецтво сьогодні — не просто естетика. Це пам’ять. Це свідчення. Це спосіб говорити про те, що болить, і водночас — про те, що тримає.
Чотири роки тому ми переступили межу. Але не втратили головного — здатності відчувати, творити, пам’ятати.
Художній музей імені В. В. Верещагіна — на хвилі мистецтва, яке пам’ятає.
Мистецтва, що свідчить.
Мистецтва, яке живе разом із нами.
Поділитись в мережі