Залитий м’яким світлом зал Миколаївського обласного художнього музею імені В.В. Верещагіна зустрічав гостей не як звичайна культурна установа, а як теплий дім, двері якого розчахнулися для давніх друзів. Тут сьогодні проходив День відкритих дверей громадської організації «Обласний миколаївський центр німецької культури» — подія, що зібрала поціновувачів мистецтва, історії та людяності.
На правах гостинного господаря, директор музею Сергій Миколайович Росляков відкрив захід добрими словами, нагадавши про багаторічну співпрацю музею та Центру — співпрацю, що давно перетворилася на щиру дружбу.
З теплотою і вдячністю звернувся до присутніх голова Центру Дмитро Анатолійович Цегельний. Його розповідь про шлях організації — від перших кроків у 1995 році до офіційної реєстрації у 1998-му і до сьогоднішніх днів — була сповнена пам’яті про тих, хто підтримував і розвивав цю справу протягом багатьох років.
Особливу увагу гостей привернула розповідь заступниці голови Тетяни Володимирівни Мельник. У легкій, живій формі вона поділилася буднями Центру, продемонструвавши відеоряд напрацювань, а згодом — і короткометражний фільм, що провів глядачів історичними місцями Миколаєва, пов’язаними з німецькою культурною присутністю. Прізвища архітекторів німецького походження, які залишили місту свою спадщину, знову зазвучали у стінах музею.
Президент Асоціації німців України, натхненниця багатьох проєктів Ангеліна Шардт розповіла про культурні ініціативи Центру, наголосивши, що кожен із проєктів — це не просто мистецька подія, а внесок у зміцнення міжкультурного діалогу в нашій багатонаціональній країні.
Родзинкою заходу стала виставка фотографій на полотнах «Німецький слід в історії України». Вона охоплює історико-архітектурну спадщину етнічних німців із Дніпра, Одеси, Києва та Мукачева. 45 робіт — 45 вікон у світ історії, що оживає. Цей проєкт, реалізований у рамках ініціативи «Зустріч поколінь» (2006–2023), об’єднав митців різних поколінь, які з любов’ю і пошаною торкаються коріння своєї культури.
Завершився день теплим фуршетом, де слова поступилися усмішкам, обіймам і тихим розмовам. А сам Центр, сповнений нових ідей і натхнення, продовжує свою роботу — впевнено, яскраво, з думкою про майбутнє.
І все це — на хвилі мистецтва пам’яті й єднання, яке зшиває покоління, культури і серця.
Поділитись в мережі