Пропонуємо вам, панове, картину з зимової колекції художнього музею імені В. В. Верещагіна “Домінікани”, (полотно, олія), 2012 рік.
Цю роботу створив наш сучасник, миколаївський художник Олександр Віштаченко (1984 р. н.). Йому вдалося передати дух старовини. На полотні постає зимове місто, сповнене стриманої величі та внутрішнього спокою. Старий собор з масивною дзвіницею зображений у напівоберті до глядача — так, ніби він не демонструє себе, а дозволяє бути побаченим поступово. Його важкі стіни тримають у собі пам’ять часу, тишу молитов і зимову зосередженість.
До собору прилягає житловий будинок, а вузький провулок веде вглиб простору, створюючи відчуття руху всередину міста, де кожен крок стає тихішим, а сніг м’яко приглушує звуки. Композиція побудована так, що глядач опиняється не зовні, а всередині цього міського стану — як мовчазний свідок.
Віштаченко працює з архітектурою як із живим середовищем. Для нього місто — це простір пам’яті й настрою, де камінь, світло і повітря взаємодіють між собою. Зима у його живописі не холодна, а зосереджена, вона очищує форму і підкреслює сутність.
Картина “Домінікани” звучить тихо й глибоко — як відлуння дзвону, що розчиняється у зимовому повітрі та залишає по собі відчуття внутрішньої тиші й спокою.
Поділитись в мережі