В обласній бібліотеці для юнацтва на книжкову розмову з миколаївською поетесою Валентиною Хейною Valentuna Heyna зібралися прихильники українського слова та поціновувачі літератури. Приводом до зустрічі стала презентація другої поетичної збірки авторки «Листи до себе», яка зовсім нещодавно вийшла друком у видавництві «Іліон».
Ведуча зазначила, що це вже третя зустріч із Валентиною Хейною в стінах бібліотеки для юнацтва. Дехто з присутніх давно є прихильниками й знавцями творчості поетеси. Але чи знають вони цікаві й маловідомі факти з її біографії? Саме тому на початку зустрічі провели бліц у форматі «Правда чи вигадка». Учасники мали визначити, які твердження про авторку є правдивими, а які — не відповідають дійсності. Аудиторія — та й сама поетеса — була в захваті від такого інтерактиву. Присутні сміялися, жваво обговорювали відповіді, а Валентина Хейна не раз дивувалася тому, як добре вони знають факти з її біографії. І без того дружня атмосфера стала ще теплішою, наповнилася відчуттям особливої близькості.
А потім Валентина Хейна почала читати свої вірші — і почалася справжня магія. Магія слова, яке торкалося кожного, відгукувалося сльозами, ностальгійними спогадами, несподіваними асоціаціями. Одна із присутніх дуже влучно описала свої відчуття від поезії Валентини Хейни: це ніби «їхати на велосипеді без керма і бути в захваті від власної сміливості, свободи та руху». Упродовж зустрічі ставало дедалі очевидніше: поезія Валентини Хейни не просто звучить — вона відгукується особистими спогадами й переживаннями кожного, хто її слухає.
Поетеса читала вірші про дитинство і юність, про рідне місто та наш південний степ. Звучала щемка й ніжна лірика кохання, а також філософська поезія, яку, за словами авторки, вона нечасто читає на загал. Лунали вірші-роздуми і вірші-поради про те, як триматися сьогодні, чим рятуватися українцям в час війни. Говорили і про війну. Про цю складну тему поетеса сказала вже першим рядком одного зі своїх віршів: «Я не буду писати про кляту війну…». Цей твір вразив присутніх у саме серце.
Валентина Хейна зізналася, що особливий трепет у неї викликають пісні, створені на її вірші. Тож усі присутні мали можливість насолодитися співаною поезією авторки у талановитому виконанні Оксани Шевченко — художньої керівниці Миколаївського клубу авторської пісні «Біла ворона». Під гітарний супровід прозвучали пісні на слова Валентини Хейни «Білий човен» і «Таємниця», а особливого настрою додала композиція «Леді на велосипеді».
Завершила свій виступ поетеса віршем «Молитва», слова якого прозвучали для всіх присутніх як щире звернення до Бога і до самих себе:
«…Дай мені, Боже, до віку любить,
Вміння сміятися, вміння радіти.
Бачити справжнє і бачити хибне.
Знати, що бути щасливою встигну…
Біди терпляче усі пережити,
І не зневіритись, не зачерствіти.
Щоби життя на життя було схоже,
Бути людиною дай мені, Боже!..»
Валентина Хейна своєю поезією торкнулася кожного присутнього. Вона щиро відчуває і щиро пише. Цього дня кожен почув у її віршах щось своє: спогад, пораду, підтримку чи відповідь на важливе запитання. Можливо, саме тому її нова збірка має таку промовисту назву — «Листи до себе».
На завершення відбулися автограф-сесія, теплі розмови, щирі побажання, усмішки й обійми. Щиро зичимо Валентині Хейні творчої наснаги та нових книжок. А всіх миколаївців запрошуємо до бібліотеки знайомитися зі збіркою «Листи до себе», яка вже чекає на своїх читачів. І процитуємо авторку: «Читайте, надихайтеся українським словом!»
Поділитись в мережі