Міністерство культури України включило до Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини унікальну традицію Миколаївщини — «Традицію і практику просторового та ужиткового оздоблення: таврійський розпис»

Таврійський розпис сформувався в середовищі Дніпровсько-Бузького лиману, де море зустрічається зі степом. Саме тому він такий впізнаваний: легкий, хвилястий, орнаментальний, із палітрою, що повторює кольори моря, лиману, дніпровської води, степу й сонця.

Спочатку ним прикрашали стіни хат. Майстри використовували глину, вапно, синьку, мідний купорос та саморобні пензлі зі соломи, шерсті чи тканини. З часом традиція перейшла на дерево, глину, побутові речі, а з 1990-х — і на тканину, одяг та прикраси.

Сьогодні використовують сучасні матеріали — акрил, гуаш, ангоби, фарби для тканин. Але незмінною лишається основа розпису: п’ять базових мазків — «краплинка», «човник», «хвилька», «гачок» і «руки берегині», з яких створюють «рибок», «квіти», «вітрильники» та інші мотиви.

Традицію зберігають понад 100 майстрів у Миколаєві, на Очаківщині, Вознесенщині, Первомайщині та в інших громадах області. Історично вона походить із Кінбурна та прилеглих територій.

Таврійський розпис — це жива історія Миколаївщини, її краси, сили та культурної тяглості.