Міжнародний день рідної мови

Експозиція музею є яскравим свідченням того, що від часів заселення регіону Миколаївщина стала своєрідним культурним «перехрестям» народів. Цей факт і сьогодні визначає особливості живого мовлення наших земляків — представників понад 130 національностей. Кожен із цих народів має свою рідну мову. Водночас, за свідченнями дослідників, у всі часи українці становили більшість населення краю.

Цінні спостереження щодо розвитку мов у Південній Україні на початку ХІХ ст. залишив відомий етнограф і лексикограф Володимир Даль, який з дитинства жив у Миколаєві. Він наголошував на самостійності української мови, називаючи її «малоросійською мовою», а не «нарєчіє» «великоруського язика», та відзначав її «неизгладимую печать» навіть у мовленні представників вищих верств населення Миколаївщини.

На території краю дослідник зібрав понад 8 тисяч слів для українського словника Ф. Лазаревського та зауважував, що в мовленні Південної України помітні численні запозичення з татарських, єврейських та інших мов.

Предмети побуту, знаряддя праці, матеріали про українські народні звичаї допомагають відвідувачам зануритися у світ рідної мови. Колекція музею багата унікальними стародруками, словниками, творами українських класиків і майстрів слова — наших земляків.

Найстарішою книгою у фондах музею є збірка Трефалогіон (Мінея) 1638 року. Особливої уваги заслуговує унікальний Требник Петра Могили (1646). Його автор відбудував Софію Київську – духовну святиню українців і відновив богослужіння українською мовою у 1633 р. На першій сторінці «Требника» зберігся напис про те, як книга від гетьмана Богдана Хмельницького потрапила до Москви. Співробітники музею залюбки розповідають історію повернення цього фоліанта в Україну: у 1980-х роках його було викуплено на І Всесоюзному аукціоні старожитностей. Подібних видань в Україні збереглися одиниці.

Серед раритетів музею — «Кобзар» Петра Гулака-Артемовського, якому, за словами П. Куліша, «належить велика заслуга в розвитку українського слова після І. Котляревського». Поеми автора — «народні, як по духу, так і по чистоті української мови» — довго ходили в рукописах до їх видання у 1877 р. У попередньому слові йдеться про засновників самостійної літератури в Україні — Іван Котляревський з його «Енеїдою», Петро Гулак-Артемовський — автора «кумедій», а також незабутнього Тараса Шевченка.

Співробітники музею сподіваються, що унікальні експонати з історії мови, літератури та писемності з часом посядуть належне місце у постійній експозиції та стануть доступними для широкого кола відвідувачів.