fbpx

Скульптурний портрет Юрія Крючкова

Скульптурний портрет Юрія Крючкова: образ, що промовляє з тиші музею
У світлому холі Миколаївського обласного художнього музею імені В. В. Верещагіна на вас чекає зустріч із поглядом людини, яка вміла бачити глибше. Тут розташований скульптурний портрет Юрія Семеновича Крючкова (1928–2015) — видатного історика, інженера, краєзнавця, що залишив нам справжній літопис Миколаєва. Автор цієї роботи — народний художник України Юрій Андрійович Макушин, майстер, який умів перетворювати бронзу на живу думку.
Скульптура промовляє не тільки формою. Вона ніби затримує подих часу: у ледь нахиленій голові — зосередженість ученого; у погляді — уважність дослідника, який відкривав сторінку за сторінкою історію рідного міста; у м’яких, вдумливих рисах — мудрість людини, що вміла слухати тишу, вловлюючи в ній голос минулого.
Юрій Семенович Крючков — доктор технічних наук, професор, фахівець у динаміці суднових машин, автор винаходів, багаторічний дослідник миколаївської історії. Для міста він був не просто науковцем — він став хранителем пам’яті, людиною, що повернула нам десятки забутих імен, подій, архітектурних історій. Його книги стали тим внутрішнім компасом, який багато миколаївців тримають у серці.
Юрій Андрійович Макушин, автор скульптури, — майстер, що створює образи, які не потребують слів. Він працює з матеріалом так, ніби розмовляє з ним: кожен рух долота в нього — це фраза, кожен вигин форми — інтонація. Макушин — не лише скульптор, а й наставник, який дарує молодим митцям відчуття простору, ритму, внутрішньої пластики.
Зустріч цих двох світів — внутрішнього всесвіту Крючкова та глибини художнього мислення Макушина — народила образ, що звучить довго після того, як погляд відвертається. Вона нагадує про те, скільки може важити одна людська думка і одна людська праця.
У час, коли навколишній світ змінюється надто швидко, Миколаївський обласний художній музей залишається форпостом культурного фронту — місцем, де краса та пам’ять не здають позицій. Тут мистецтво не просто зберігають — тут його захищають, оберігають, продовжують.
І в цій тихій залі портрет Юрія Крючкова стає не лише мистецьким твором — а світильником, що м’яко нагадує: поки жива культура, живе й місто.
Поділитись в мережі