У межах рубрики «Відкриті фонди музею: миколаївці — лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка» продовжуємо знайомити вас із постатями, чиї імена стали невід’ємною частиною історії української культури.
Сьогодні, у роковини смерті Дмитра Креміня, ми згадуємо поета, публіциста, есеїста, перекладача, заслуженого діяча мистецтв України, чия доля й творчість тісно пов’язані з Миколаївщиною.
Народився Дмитро Дмитрович у 1953 році на Закарпатті, у селі Суха Іршавського району. Та саме Миколаївщина стала для нього простором творчого становлення і багаторічної праці. Тут він учителював, працював у редакціях газет, викладав українську мову та літературу, очолював літературну студію «Борвій» і став одним із найяскравіших українських поетів сучасності. Саме тут він був удостоєний премії імені Василя Чумака, обласної премії імені Миколи Аркаса, а згодом — і Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Творчість Дмитра Креміня вирізняється глибокою інтелектуальністю, історичною пам’яттю та виразною громадянською позицією. У його поезії органічно переплітаються мотиви української історії, культури та сучасності, що робить його слово актуальним і сьогодні.
У фондах Миколаївського обласного краєзнавчого музею зберігається збірка поезій «Пектораль». Саме за цю книгу у 1999 році Дмитро Кремінь був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Це видання є не лише вагомою літературною пам’яткою, а й свідченням високого державного визнання митця.
Окрему цінність становлять листи Дмитра Дмитровича, що зберігаються у музейній колекції. Вони відкривають живий світ творчого спілкування поета з видатними діячами української культури. Серед них — листування з Миколою Вінграновським, який підписував свої листи словами: «твій Микола Вінграновський», а також із письменниками й поетами Іваном Чендеєм, Олександром Сизоненком, Василем Герасим’юком, Петром Скунцем, Віктором Жадьком та іншими.
У музейних фондах також зберігаються книги Дмитра Креміня з автографами та теплими побажаннями музейникам, запрошення на творчі вечори й пам’ятні заходи, а також матеріали, що відображають багаторічну дружбу поета з музеєм.
Сьогодні ці експонати — книги, листи, автографи, документи, фотографії — дають змогу побачити не лише офіційну постать лауреата Шевченківської премії, а й живу людину: щиру, віддану українському слову, уважну до друзів і колег, людину, яка залишила вагомий слід у культурному житті Миколаївщини та всієї України.
Поділитись в мережі