У стінах художнього музею імені В. В. Верещагіна мистецтво справді живе — змінюється, переливається, як у калейдоскопі, і щоразу відкриває новий настрій.
Ще вчора тут панувала класика: звучав рояль, і кожна нота торкалася душі, наповнюючи залу глибиною та зосередженістю.
А сьогодні музичний салон заговорив інакше — тепліше, по-людськи щиро.
У світлий денний час, для публіки виступили солісти-вокалісти обласної філармонії, подарувавши особливу атмосферу — легку, теплу, з весняним настроєм. Українська естрада минулих років — особливий світ. У цих піснях немає поспіху, надриву — є мелодія, що ллється легко і природно, є слова, в яких живе любов, надія, віра. Вони дихають миром, у них — ніжність, яку не потрібно пояснювати.
Це музика, що пам’ятає інші часи, але дивовижно вміє торкатися сьогодення.
І сьогоднішні слухачі ніби напилися цієї безтурботністі між нотами, цієї щирості, цієї доброї ностальгії. Вони вийшли з залу трохи іншими — спокійнішими, теплішими, з м’яким світлом у серці.
Художній музей імені В. В. Верещагіна — на хвилі мистецтва, де звучить любов.
Поділитись в мережі