21 лютого на п’ятнадцятий літературний стрим із сучасною українською письменницею, авторкою соціальних і детективних трилерів Поліною Кулаковою зібралися книголюби і поціновувачі жанрової української літератури, серед яких викладачі і студенти МФ КНУКіМ, бібліотекарі з Миколаєва і області, Луцька, Дніпра і Києва.
HYPERLINK “http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-02-17-23-57/34-2009-06-02-17-14-16/5363-book-14-.html”http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-02-17-23-57/34-2009-06-02-17-14-16/5363-book-14-.html
HYPERLINK “http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-02-17-23-57/50-2009-06-11-08-24-41/5391-2023-02-17-12-1323.html”http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-02-17-23-57/50-2009-06-11-08-24-41/5391-2023-02-17-12-13-23.html
Модераторка Тетяна Гервасьєва представила героїню і надала коротку довідку. Поліна Кулакова народилась в Івано-Франківську, багато років мешкає у Львові, у творчому доробку наразі має коротку прозу і п’ять романів у жанрі трилера та горору. Її дебютний роман «Я пам’ятатиму твоє обличчя» (2014) – один із перших трилерів у сучасній українській літературі. Відтоді авторка видала ще чотири книги: “Корсо” (2017), “Дівчина, яку ми вбили” (2019), “Усі їхні демони” (2020) і “Проти ночі” (2022), кожна з яких одразу привертає увагу шанувальників жанру.
За словами Поліни, література завжди була з нею. Вона була творчою дитиною, писала вірші і оповідання, навіть друкувалась в місцевій пресі. Підліткою слухала гардрок, носила пірсинг, читала Кінга і писала оповідки про всяку нечисть. Далі була літературна студія при Спілці письменників, участь у літературних вечорах, програмах на радіо. Саме на одному з прямих етерів талановита початківиця читала своє гостросоціальне оповідання і отримала пропозицію від ведучого радіо-програми, письменника, а згодом видавця Василя Карп’юка написати роман, котрий він обіцяв надрукувати в своєму новоствореному видавництві «Discursus». Роман був написаний і, як і було обіцяно, виданий. Це була перша книжка Поліни Кулакової – «Я пам’ятатиму твоє обличчя».
Відтоді письменниця працює в жанрі трилера. Найбільш детективний з усіх творів авторки, «Корсо», швидко став бібліографічною рідкістю, а оскільки шанувальники влаштували справжнє полювання за книжкою, то був перевиданий у 2020-му, а цього року знову планується додрук. До того ж письменниця працює над сиквелом цієї історії. Тож, для фанатів новина приємніша вдвічі. «Дівчина, яку ми вбили» – бестселер, найпопулярніша книжка Поліни Кулакової, яка, сподіваємося, невдовзі буде втілена на великому екрані, адже минулого року медіагрупа Film.ua придбала права на екранізацію роману.
Найулюбленіша, найважливіша для самої авторки книжка – це її гостросоціальний роман «Усі їхні демони», в якому вона виписала власну трагедію і хотіла привернути увагу суспільства до проблем алкоголізму і насильства в сім’ї, до потреб дітей, які зростають у неблагополучних родинах або позбавлені батьківського піклування. Разом із книгою з друку вийшли листівки соціального спрямування «Не ігноруй криків! Не будь байдужим!». Модераторка завважила, що в «Усіх їхніх демонах» згадується бібліотека. Саме там головна героїня – 9-річна Леся – шукала потрібну їй інформацію, а отримала підтримку і допомогу від бібліотекарки. Що вона дала дівчинці і що порадила робити — це ви прочитаєте в книзі, а хто вже прочитав, напевно, пригадає. Поліна Кулакова зізналась, що в дитинстві саме бібліотека була для неї другим місцем, окрім школи, де вона відчувала себе комфортно і в безпеці. Майбутня письменниця змалечку багато читала, була записана в усі бібліотеки Івано-Франківська, тому ось це своє особливе щемливе ставлення до книгозбірень і описала в книзі.
Трилер «Проти ночі» пані Поліна дописувала вже під час війни. Зізналась, що її «примусили» дописати. Видавництво повсякчас нагадувало про дедлайн, а головне – неабияк наснажували читачі, які на хвилі інтересу до всього українського і сучасної літератури зокрема, писали повідомлення з подяками, просили поради, ділились враженнями, питали, коли буде нова книга. На щастя, мала прописаний синопсис, і це полегшило справу. Роман побачив світ влітку 2022-го, і вже має своїх прихильників. Книга піднімає тему несприйняття інакшості, в центрі сюжету – підлітки. Читачі відмічають захопливий сюжет, яскраво висвітлені проблеми сучасності, реалістичність історії, її життєвість, болючість і кривавість. Власне, на те він і соціальний трилер.
Традиційно для промоції кожної своєї книги Поліна Кулакова разом із командою фахівців готує «живі» родики, не задовольняючись монтуванням із готових шматків, куплених на стоках. Попри всю складність і фінансову затратність, письменниця завважує, що їй дуже цікаво втілювати сцени з власної книги на екрані, наче створюючи мініфільм за кожною книгою.
Після виходу кожної книги авторка хвилюється за її долю, хоче, як власну дитину, «вивести її за руку в світ». Зізналась, що до «Демонів» і «Проти ночі» ще має дуже палке материнське серце. Тішиться позитивними читацькими відгуками і обмежує читання негативних, бо помітила, що через це стала менше писати, відзначила свою «неадекватну вразливість». Письменниця нещодавно відкрила для себе інсайт: в період, коли перестала писати, зрозуміла, що накопичений негатив не має виходу, не переливається в текст. Тому, написання трилерів є для неї своєрідною терапією. Нині вона відновлює звичку писати. Бо не писати для Поліни Кулакової – втрачати себе.
Учасники стриму відзначали, що книги Поліни Кулакової дуже зачіпають емоційно: хтось плакав над «Корсо», декого тригерили «Усі їхні демони». Письменниця й собі завважила, що їй важко писати саме гостросоціальні романи, адже пропускає історію через себе, а буває отримує негативний фідбек: типу «нащо про таке писати». Запитували, чи має авторка трилерів якісь страхи. Виявилось, що таки має: панічно боїться павуків, намагається уникати ліфтів і дуже боїться втратити рідних.
Поговорили також про особливі письменницькі звички і ритуали. Пані Поліна розповіла, що їй найкраще пишеться в ранкові чи пізньовечірні години, наодинці, в тиші (присутньою може бути лише киця) і, що важливо, літературна справа не йде без чаю і шоколаду. Виявилось, що авторці цікавіше писати про хлопців, але є дві улюблениці-дівчинки – альтер-его письменниці Леся і юна героїня «Проти ночі». Звичайно, запитували про нові задуми і плани. Просто зараз Поліна редагує перший роман, аби цього року дати йому друге життя, і працює над сиквелом «Корсо». Якби у неї була можливість зустрітися з будь-яким письменником, живим чи покійним, це очікувано був би улюблений Стівен Кінг. А ще особливе місце в її читацькому серці займає Арчибальд Кронін. Його «Ключі царства» Поліна радить читати всім, бо ця книга здатна повернути віру в добро.
А нам віру в добро, в майбутнє і перемогу дарують такі зустрічі. Дякуємо Поліні Кулаковій за чудову, щиру, приємну розмову. Дякуємо за книжковий подарунок, який ми з нетерпінням чекаємо! До зустрічі в Миколаєві!
Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.
P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося в березні.