Обласна бібліотека для юнацтва запросила своїх читачів на щорічну культурно-мистецьку акцію, щоб разом святкувати 145-ту річницю виходу в світ твору, що вже став українською класикою, — повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Ми назвали захід “Зазирни до Кайдашів”. От і заглядали. І в хату зайшли, і городом-садом помилувалися, і від частування не відмовились, і з Кайдашами добре зазнайомились. Але про все по черзі.
Завітали до нас учні та вчителі Миколаївської гімназії №35, і, от заковика, школярики наші ще не вивчали “найкращу оздобу українського письменства” (мова про “Кайдашеву сім’ю” звісно), а про її автора дещо чули. Тож, щоб виправити таку незадачу, до справи взялася досвідчена бібліопросвітителька Марина Петрова. Вона не лише розповіла, де, коли, в якій родині народився Іван Левицький, яку освіту отримав, чим заробляв на життя, а й прояснила, чому письменник використовував літературні псевдо і понад усе боявся, що про його літературну діяльність дізнається батько. Сам Іван Семенович казав: “Пишу те, що бачив і що знаю. А чого не знаю, за те не берусь”. Він став автором одних із перших соціальних романів в українській літературі, мова його героїв — це “буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, проте багата, колоритна і повна природної грації”. А герої які! А історії! Як високоартистично змалював Нечуй-Левицький селянське життя! Недарма історія про Кайдашів надихала театральних та кінорежисерів на постанови і екранізації, а характерні риси героїв і їхні імена пішли в народ й стали прозивними.
Наші юні гості після такого літературного екскурсу вже точно знали, хто є хто в Кайдашевому сімействі, та й в перебігу родинних баталій теж мало-мальськи розібралися. Тож запропоновану їхній увазі постанову уривку “Кайдашевої сім’ї” у блискучому виконанні акторів театру “Покоління” Миколаївського муніципального академічного коледжу присутні нагородили бурхливими оваціями. І не пасли задніх під час вікторини “Впізнай героя”. Вже знали, хто був занадто забобонним, кого називали “видроокою”, у кого “серце з перцем”, а хто лагідний та покірний. Як не намагались бібліотекарки Тамара Тіплова і Олена Золотарьова заплутати школярів, не вдалося. Колоритні персонажі Нечуя-Левицького не лише запам’яталися, а й неабияк зацікавили підлітків. Більшість присутніх забажали ознайомитись із оригінальним текстом. Підтримуємо, і вже підготували енну кількість примірників для задоволення читацького попиту.
Потім наші гості мали чудову нагоду продемонструвати свою вправність і працьовитість. Бо ж ми запросили їх на цікавезні майстер-класи. Разом із бібліотекарками Оксаною Криловською і Олександрою Бережною юнаки і дівчата власноруч виготовляли магніти. Отримавши дерев’яні фігурки у вигляді овочів, фруктів, свійських тварин і хатинок, підлітки розмалювали їх акриловими фарбами. Потім на кожну наклеїли магнітну стрічку, і вуаля — прикольний сувенір готовий. Майстриня Ірина Горбатюк, викладачка обласного Будинку художньої творчості і керівниця гуртка “Умілі ручки”, що діє при бібліотеці, запропонувала виготовити квіткові прикраси з фоамірану. Присутні завзято вирізали квіти, склеювали деталі, прикрашали намистинками та іншими декоративними елементами. Учасниці одразу ж заквітчалися своїми фоамірановими мальвами, а хлопці припасли їх на подарунки.
Прикраси були дуже доречними, адже попереду на наших гостей чекали цікаві етноінсталяції і колоритні фотозони. Дівчатка, окрім власноруч виготовлених квіток, прикрашали себе яскравим намистом і вінками, приміряли вишиті сорочки і фотографувались на імпровізованій призьбі. Хлопці стримано підпирали тин і будували серйозні плани на вечорниці.
Яке ж свято без частування? І чи ж ми не найгостинніша бібліотека? Звичайно пригостили наших дорогих гостей, напоїли-накормили, подарунками обдарували і успішного закінчення навчального року бажали. А ще сердечно запрошували провести це літо з бібліотекою. Адже зовсім скоро (1 червня) відкриємо наш літній бібліотечний майданчик в Манганарівському сквері, та й в затишних стінах бібліотеки готуємо багато цікавого.
